МОЛОДІ ШАЛЕНІ ТА ПОВНІ ***

СОФІЯ ЛОРІАШВІЛІ
31.10.2026 - 30.11.2026

Продовження цієї фрази є ледь не інтуїтивним, але ми залишаємо її відкритою. У погляді Софії українська молодь — і вона сама разом із нею — постає нескінченним переліком можливостей. Вона може бути повна сексуальності, відданості, страху, рішучості, тривоги, творчості, сперми, свободи, унікальності, витривалості, стилю, дурості, бажання — будь-чого.

Можливо, ті, хто живе в Україні, і справді безрозсудніші. Можливо, життя в країні, де майбутнє раз по раз обривається або змінює напрямок, неминуче формує особливе ставлення до теперішнього. Коли немає певності, що наступний рік, наступне літо чи навіть завтрашній день будуть такими, як ти їх уявляєш, виникає спокуса жити так, ніби нічого не має значення. Це відчуття існує з нами десь на біологічному рівні. Тривога співіснує з ейфорією, страх — із сексуальністю, виснаження — із жагою до життя. Оголеність і відвертість у роботах Софії є частиною цієї суперечності: герої її фотографій продовжують жити у власних тілах, бажаннях і стосунках, перебуваючи на тлі постійної екзистенційної загрози.

Художниця досліджує, яким чином нові контексти й нові моральні координати війни — часто незрозумілі або невидимі для зовнішнього світу — впливають на свідомість української молоді. Водночас ця молодь не існує в ізоляції й не живе на іншій планеті. Ми ходимо на рейви, фліртуємо, п’ємо, одягаємось, вживаємо наркотики, цілуємось, самовиражаємось, нудьгуємо, намагаємось сподобатись й просто шукаємо, чим бути корисним. Наші музика, одяг, референси, бажання й жарти належать до тієї ж глобальної культури, що і по той бік кордонів. Ми гортаємо ті самі стрічки, слухаємо тих самих діджеїв, захоплюємося тими самими новими поп зірками й приблизно однаково уявляємо собі свободу.

Але є й інший, зовнішній погляд. Україна стає цікавою іноземному глядачу, коли виглядає достатньо екзотично. Звичайне покоління раптом набуває особливої привабливості, якщо помістити його в стереотипно «східноєвропейські» пейзажі, на тлі яких прояви сексу, потягу, ексгібіціонізму та тілесної свободи виглядають особливо надмірними. Але саме ця надмірність і є важливою. Тіло стає одним із небагатьох місць, де теперішнє все ще можна прожити безпосередньо тут і зараз — без дистанції, без прогнозу, без гарантій.

Можливо, найбільша екзотика української молоді — не в тому, що ми інакші. А в тому, що попри все, ми не такі вже й відмінні.

МЕДІА

Edgeline megazine Young, Wild and Full of ***: Sofiya Loriashvili Takes Over a Former Market in Lviv