ЗА МЕЖАМИ ЖНИВ

ВІТА КОТИК, МАКСИМ ФІНОГЕЄВ
29.08.2026 - 18.09.2026

Друга частина виставки ІНСТРУКЦІЇ [від/при]сутніх, зарепрезентована проєктом «Проєкт «Beyond the Crop / За межами жнив», що постає як топографія витісненого, сформована на перетині радянської культивації провини-сорому та сучасної ринкової вимоги бути «найкращою версією себе». Це аналіз цифрових ландшафтів досвіду, що балансує між тінню радянської репресивної машини та капіталістичним диктатом успіху. Внутрішня самоцензура тут виступає автоматичною реакцією на тиск минулого та теперішнього: власна історія «обрізається» (crop) ще до натискання кнопки затвора, що залишає за кадром усе «незручне» або «непривабливе». — Максим Фіногеєв

// «Архів — це те, що обрали залишити та зберегти. Щось важливе, цінне, значиме. Таке, що пояснює. Архів, що його пропонує створити художник, складається з ситуативних, випадкових, невдалих кадрів, а насправді — з невидимих уривків історій, в яких часто малопомітно ховається найбільш важливе.

Історія цього ряду фото під щасливу ненавʼязливу мелодію айфона для відео зі спогадами колишніх років і життів — це історія втеч. Особисто себе я б не назвала людиною, що тікає, скоріше навпаки — брутальність деяких досвідів ініціює thick-skinnedness, підсвідоме бажання поліпшити, дотягти, врятувати, викластись на максимум там, де варто просто відійти подалі. Тут мерехтить втеча радше від свого комфорту, чи загалом від себе, а також — наздоганяння Іншого.

Другий погляд на втечу — втеча Іншого. Як я сприймаю втечу? Як я реагую на страх Іншого, байдужість Іншого? Ця байдужість звернена конкретно до мене, чи до нас усіх? Яке моє право реагувати синхронно? Чи реагувати на це — мій обовʼязок?. Ця реакція звернена конкретно до Іншого, чи до нас усіх? Вибір блага над не-благом це так по-людськи. Вибір не-блага над благом майбутнім це так по-людськи. Облиш надію наздогнати, як і втікти.» — Віта Котик

Проєкт реалізовано в межах третього кола програми «розсіяне-засіяне» за підтримки Іншої Освіти та Асортиментної кімнати.